Чому українські пивовари можуть робити найкраще в Європі пиво, чого їм для цього не вистачає і що потрібно знати, щоби відкрити власну лінійку розливного напою? Vesti.ua побували в майбутньому і знайшли відповіді на всі ці питання.

Смак пива можна прорахувати наперед

Приватна крафтова пивоварня “2085”, яку вирізняє мінімалістичний дизайн, так і позиціонує себе – “пивоварня з майбутнього”. Сміливість заявляти подібне дозволяє нове американське обладнання та солідний досвід у виробництві.

“Ми розуміємо плюс-мінус, яким буде наш кінцевий продукт на смак, на всю органолептику ще до того, як його зробили”, – каже нам керуючий партнер та головний технолог компанії Назар Дребот.

За його словами, знаючи мікробіологію і розуміючи показники, все можна розрахувати математично і визначити наперед, яким буде алкоголь на виході щодо гіркоти, щільності та інших характеристик. Важливість науки у всіх процесах і стала основою концепції молодої броварні, шлях якої розпочався 3,5 роки тому.

Скільки коштує збудувати пивзавод

Старт проекту коштував 1,5-1,7 млн доларів. Кошти пішли на довгострокову оренду приміщення та закупівлю необхідного обладнання. Партнером та співзасновником виступив український ресторатор Валерій Созановський, син відомого кінопродюсера та власника Film.ua Сергія Созановського.

Відбити інвестиції планували приблизно за півтора року. Однак потім втрутився коронавірус, а за ним і повномасштабна російська агресія. У результаті бізнес доводилося постійно реінвестувати.

“Ми досі не відбили свою інвестицію та реінвестували ще значно більше”, – розповідає Назар.

Тож у нуль підприємці поки що не вийшли – зате вже кілька разів розширювали виробництво. Їхній власний міні-завод із фасувальною стрічкою має компактний і водночас переконливий вигляд.

Культура вживання пива

То чому все-таки пиво? Назар відповідає: пиво – третій за популярністю напій у світі після звичайної води та чаю, який вживають навіть частіше, ніж каву. І в Україні він також високо котирується.

“У нас культура таки більш пивна, ніж винна. Так, важкі напої у нас люблять. Сало, борщ, горілка – від такої класики важко відмовитися. Але водночас у нас дуже хороші продажі пива, у нас цінують цю культуру, і вона стрімко розвивається”, – упевнений Назар.

Ще десять років тому крафтове пиво в Україні ніхто не розумів – ту саму IPA чи India Pale Ale взагалі читали, як “Іра” і про неї не знали. Лише кілька років тому ринок крафтового пива в Україні займав лише один відсоток. Зараз з’явилося дуже багато фанатів, так званих біргіків (від англ. сленгу geek – людина, що надзвичайно чимось захопилася), які стежать за всіма новинками.

Український споживач – на вістрі інновацій

До слова, українці зараз у курсі всіх новітніх світових тенденцій і вбирають їх, як губка. Можна просто подивитися, що відбувається зараз в Америці чи десь у Старому світі, і тут же запропонувати споживачеві в Україні – і народ одразу піде купувати.

“Це відбувається дуже швидко. Я здивований, наскільки український ринок швидко поглинає все, причому у будь-яких напрямах. Фактично відразу, щойно нові тренди з’являються”, – ділиться з нами бровар.

Що стосується суто крафтового пива – щодо нього відсутня своя специфіка не тільки для українського ринку, а й по всій земній кулі. Тобто, розібравшись у робочій моделі за кордоном, можна легко перенести її на нашу реальність.

“Жодної такої специфіки немає. На будь-якому континенті, в будь-якій країні працює та сама схема з крафтовим пивом. Що в дуже розвиненій Америці, що в Індії, що в Грузії. Скрізь плюс-мінус схожий підхід та крафтове пиво розвивається скрізь однаково. Тобто, навіть бізнес-модель – вона просто копіпаст на різні країни”, – каже Назар.

А що із цінником

Так, банка такого пива коштує втридорога. Тобто, за викладений на 0,33 крафту прайс можна спокійно знайти літр пива звичайного. А особливо обдаровані знайдуть навіть “двушку” за ті ж гроші. Але дешеві продукти не можуть бути настільки якісними, пояснює співрозмовник.

“Це як готувати собі – не хочеться готувати з будь-якого м’яса. Я сам можу з’їсти МакДональдз. МакДональдз – добрий стандартний якісний продукт. Але коли хочеться якийсь класний бургер, із мармурової яловичини зі справжнім випеченим бріошем, із домашніми соусами – це інший продукт”, – викликає у нас апетит Назар.

Але тут ми згадуємо, що пивоварня “2085” використовує повністю імпортну сировину у виробництві – солод, хміль, дріжджі – і навіть єдиний український компонент, воду, доводить до відповідності умовної “ірландської” за допомогою зворотного осмосу та мінералізації, і запитуємо: як же так, Назар? А чому не підтримати українського виробника?

“Не все так просто. Візьмемо, наприклад, солод. Зерно у нас вирощують гарне – тільки не вирощують відповідні сорти, які потрібні, чи роблять це у невеликих обсягах. Потім із цього зерна потрібно зробити солод – інвестувати в солодовню – і досить немаленькі кошти близько 50 млн дол.”, – пояснює співрозмовник.

Звісно, це можна зробити й дешевше, однак, йдеться про те, щоб відкрити гарну комерційну солодовню, яка буде конкурентною із західними зразками.

Створюємо продукт із доданою вартістю

І ось тут ми наштовхуємося на головну проблему не тільки пивоваріння – чого там, усієї економіки України. Здебільшого, у нас так і не навчилися створювати продукт із правильною доданою вартістю.

“Наш постачальник солоду Swaen Malts розташовується у Нідерландах. Вони сказали, що цього року можуть бути перебої із пшеничним солодом, бо пшеницю вони купують в Україні. І купують її за копійки, потім роблять із неї солод, а потім ми її купуємо вже за х10. Хоча ми могли виключити цю логістику, зробити солод у себе і продавати в ті самі Нідерланди“, – пояснює Назар.

Це вже питання капітальних інвестицій, сприяння розвитку бізнесу.

“Ми, як аграрна країна, яка має досить великі можливості щодо вирощування таких культур, просто продаємо без доданої вартості – і на цьому заробляємо мізер. А могли б справді х10 заробляти на цьому. І податки тут залишаться. Я впевнений, що після нашої перемоги ми почнемо розвивати ці напрями”, – висловлює надію бровар.

Ми запитуємо у Назара, чи може наше українське пиво завоювати світ, коли ми матимемо ту додану вартість, яку ми маємо виробляти саме в нашій країні, і він відповідає ствердно.

“Звісно, плюс у нас настільки великий ринок України, що мені здається, нам ще на власний ринок крафту треба працювати та працювати, бо цього – явно замало”, – резюмує співрозмовник.

Відкриваємо власну броварню: поради новачкам

Перш ніж стартувати з “2085”, Назар відкривав броварні для інвесторів у Штатах, Індії, Грузії та Іспанії. Зараз для нього це вже восьмий проект, але перший – свій власний і в рідній країні. Співрозмовник коротко поділився з нами своїм досвідом.

“Потрібно розбиратися не лише у самому пивоварінні. Варити пиво – це лише одна третина шляху, ще треба вміти продати. Андрій, наш менеджер, не дасть збрехати”, – зазначає Назар.

“Не дам”, – підтверджує Андрій, що сидить неподалік і підслуховує нашу розмову.

Назар згадує також такі важливі чинники як дизайн та маркетинг. І, звісно, ​​любов до своєї справи. А ще каже, що треба бути дуже гнучким, бо доводиться постійно пристосовуватися до нових викликів.

“Я не рекомендував би відкривати броварню, якщо ти не дуже впевнений у своїх силах, у команді, знаннях, досвіді, фінансах. Це складний бізнес із нешвидкою окупністю. Але якщо впевнений, якщо його нормально розкочегарити – то він даватиме гарний результат”, – обіцяє бровар.

Але найголовніше правило, якому навчив нас Назар: якщо ви збираєтеся відкривати пивоварню – не відкривайте її без свого закладу.

“Якщо навіть дуже маленьке, навіть якщо це на 20 квадратів – все одно потрібно мати прямий продаж. По-перше, мати пряму комунікацію із покупцем, із гостем. По-друге, це завжди х5 від того, як продавати зовнішнім покупцям. І це правило дуже важливе”, – зазначає співрозмовник.